систематизація

систематизація
СИСТЕМАТИЗАЦІЯ - в науці специфічна форма дослідження, пізнавальний процес упорядкування деякої множини розрізнених об'єктів і знання про них. Упорядкування здійснюється шляхом встановлення єдності і відмінності елементів, що підлягають С., визначення місця кожного елемента відносно один одного. При цьому використовуються логічні операції порівняння, абстрагування, класифікації, аналізу і синтезу, опису та пояснення. Результатом С. є відповідна наукова система об'єктів і знань про них. Вирізняють окремі різновиди С. та її результатів, зокрема класифікаційні системи і таблиці, що розподіляють і описують предмети і знання про них за типами, класами, розрядами, родами, сімействами, видами тощо (напр., систематика в біології, періодична система елементів у хімії, таблиця елементарних часток у фізиці); інтегральні системи, що синтезують розрізнені об'єкти і поняття в цілісну систему вищого порядку за допомогою інтегруючої ідеї, при цьому відбувається приріст пізнавального смислу системи, не характерного для кожного елемента зокрема (напр., абстракції, асоціації абстракцій, наукові гіпотези і теорії, які інтегрують у собі великий масив пізнавального матеріалу). Як форма дослідження С. має велике значення і використовується в усіх науках.
П. Йолон

Філософський енциклопедичний словник / НАН України, Ін-т філософії ім. - К. : Абрис (Бібліотека Державного фонду фундаментальних досліджень). . 2002.

Игры ⚽ Поможем решить контрольную работу

Смотреть что такое "систематизація" в других словарях:

  • систематизація — ї, ж. Дія за знач. систематизувати …   Український тлумачний словник

  • систематизація — [сиестеиматиеза/ц ійа] йі, ор. йеійу …   Орфоепічний словник української мови

  • систематизація — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

  • класифікація — систематизація, систематизування, систематика Пор. класифікувати …   Словник синонімів української мови

  • архівознавство — а, с. Наукова дисципліна, що вивчає методологію й методику збирання, зберігання та систематизації документів, а також історію та організацію архівної справи …   Український тлумачний словник

  • консолідація — ї, ж. 1) Дія за знач. консолідувати й консолідуватися. •• Консоліда/ція кі/стки мед. процес зрощення пошкодженої кістки з відновленням її цілісності. 2) Один із видів систематизації законодавства. 3) У цивільному праві – припинення права… …   Український тлумачний словник

  • математичний — а, е. 1) Що використовує методи математики для вивчення чого небудь (про яку небудь науку, галузь знання). 2) Власт. математиці, такий, як у математиці. •• Математи/чна еконо/міка частина економічної теорії, що використовує математичні методи і… …   Український тлумачний словник

  • пандектний — а, е. Прикм. до пандекти. •• Панде/ктна систе/ма один із способів систематизації приватноправових норм, які склалися у світовій практиці. Панде/ктне пра/во римське приватне право, яке діяло у зміненому вигляді на території Німеччини у 14 16 ст …   Український тлумачний словник

  • позитивізм — у, ч. 1) Суб єктивно ідеалістична течія філософії та соціології, що заперечує можливість пізнання об єктивної дійсності і зводить мету науки до опису й систематизації фактів і явищ, що тлумачаться як комплекс відчуттів та уявлень суб єкта;… …   Український тлумачний словник

  • систематизування — я, с. Дія за знач. систематизувати; систематизація …   Український тлумачний словник

  • систематика — и, ж. 1) Групування, класифікація предметів і явищ. || рідко. Бездоганний порядок у чомусь; систематизація. 2) Галузь знань, у межах якої здійснюються позначення та опис усієї сукупності об єктів, упорядкованої певним чином. || Розділ ботаніки… …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»